|
|
|
РАБСТВО ЯК ВОНО ЄВ рамках проекту за підтримки Фонду розвитку українських ЗМІ Посольства США в Україні21.01.2010 За різними оцінками протягом року приблизно 5 мільйонів наших співвітчизників перебувають на заробітках за кордоном. Наприклад, у сусідній Росії щороку працює до одного мільйона таких заробітчан, а у сезонний пік їх чисельність сягає навіть трьох мільйонів. Сучасність диктує свої умови, тож неефективність політичних та економічних перетворень в державі, корумпованість чиновників, декларативність політики, зростання прірви між верхами та більшістю населення, нездійсненність романтичних мрій перших років незалежності призвели до виявлення ще одного фактора – невіри в позитивні зміни в країні. Критичність ситуації полягає в тому, що молоді люди не бачать перспективи для майбутнього життя та самореалізації в українському суспільстві: батьки не бачать перспективи ля своїх дітей, вища освіта не стає запорукою для нормального забезпеченого життя, виїзд за кордон являється не тільки умовою вирішення тимчасових фінансових проблем родини, але й стратегією життєвого шляху для молодого покоління. Хто ж ці люди, які потрапляють до тенет торговців живим товаром? Останні дослідження, що проводилися в Україні показали, що найчастіше жертвами торгівлі людьми стають молоді жінки у віці 18-26 років, переважно неодружені з базовою, загальною, середньою та середньо-професійною освітою, здебільшого з невеликих міст України. Рівень їх матеріального добробуту можна оцінити як низький та дуже низький, грошей не вистачає навіть на необхідні речі та продукти. Що ж стосується чоловіків, то більшість становлять одружені, віком від 31 до 60 років, що виїжджають для того аби заробити гроші у короткий строк та забезпечити належний рівень проживання у своїй родині; рівень освіти приблизно такий самий, як у жінок. Діти, що потерпіли від торгівлі людьми – це переважно особи віком від 13 до 16 років, більшість з них – дівчата, які походять з неповних сімей та постійно скаржаться на насилля у сім’ї. Але такий загальний опис не виключає осіб з інших соціальних груп і верств. Серед основних завдань досліджень, як проводяться в Україні для вивчення ситуації торгівлі людьми є вивчення готовності наших громадян їхати за кордон. Результати одного з останніх досліджень свідчать про те, що 47% громадян віком до 40 років, тобто найбільш працездатного віку, готові виїхати за кордон, причому 10% з них бажають залишитися там на постійне проживання, 21% - на кілька років, і близько 16% - на декілька місяців. Це означає, що значна частина громадян є групою потенційного ризику, тобто можуть постраждати від такого виду злочину, як торгівля людьми. За даними дослідження інституту проблем сім’ї та молоді неурядових організацій – найбільша кількість громадян виїздить з райцентрів, малих міст та сіл. Вікова категорія осіб, які виїжджають за кордон – це випускники середніх навчальних закладів та особи віком до 27 років, більшість з яких вже мають сім’ї, а 50-60% вже й дітей. З одного боку – працевлаштування за кордоном є важливим джерелом формування середнього класу, інструментом включення до міжнародного ринку праці, інтеграції до світової спільноти через розвиток безпосередніх людських контактів; водночас – масова міграція молодих людей має серйозні негативні наслідки – це економічні втрати, відсутність основних механізмів перерахування отриманих доходів за кордоном, соціально-трудові і дискримінаційні умови праці та її оплати, відсутність правового регулювання захисту трудових і соціальних прав. Однією із основних проблем, пов’язаних із трудовою міграцією є розрив родинних стосунків у результаті чого діти залишаються без батьківського піклування потягом кількох років. Незважаючи на це, люди готові їхати за кордон без знання мови, правових знань, кваліфікації, навіть на нелегальну роботу, що робить їх потенційними жертвами работоргівлі. Слід зазначити, що намагання потенційних мігрантів виїхати та працевлаштуватися за межами держави активізує діяльність злочинних груп з оформлення проїзних документів і переправлення за кордон громадян України з метою їх подальшого продажу. Зростає кількість сімей у найбільш проблемних країнах, де жінки є головними годувальницями у сім’ї, вони несуть відповідальність за родину та дітей. Але якщо 5-8 років тому головними чинниками були безробіття, то сьогодні наголошується не стільки на безробіття, як причини бідності, а на дуже низький заробіток. Ці заробітки не дотягують до межі бідності навіть за висококваліфіковану працю лікарів, медичні працівники, вчителів, серед яких більшість становлять жінки. Спостерігається унікальне явище обвального зниження рівня життя у цієї частини населення, що за світовими стандартами має належати до середнього класу – все це штовхає громадян на пошуки роботи за кордоном. Ситуація ускладнюється не тільки кризовим станом української економіки, але й тим, що процес міграції криміналізується, оскільки дешева робоча сила українських громадян становить основу надприбутків посередників як в Україні, так і за кордоном держави. До того ж легальних можливостей виїхати працювати за кордон замало для всіх бажаючих. Серед факторів, що негативно впливають на торгівлю людьми фахівці все частіше називають посилення корумпованості майже всіх сфер життєдіяльності. Низький рівень життя та високий рівень безробіття серед жінок та чоловіків штовхає людей до пошуку роботи за межами держави. 28.01.2010 До одного з найяскравіших прикладів рабства можна віднести розповідь дівчини, яка так і не знайшла «великих грошей» за кордоном. «Я народилася під Києвом у родині вчителів. Після закінчення школи не склала вступні іспити в університет, працювала у радгоспі, але зарплатня була невелика. Знайома мами кілька разів їздила до Італії на заробітки, вона й запропонувала поїхати разом і працевлаштуватися гувернанткою. Мої господарі виявилися літньою парою, що проживає у великому двоповерховому будинку. Працювати мені доводилося з п’ятої ранку до ночі без вихідних. Кожен ранок я починала з того, що мила туалети і ванни. Для досягнення білого ефекту доводилося користуватися миючими речовинами з високим вмістом хлору, рукавички мені не купували, бо вважали це зайвим. Потім я прибирала усі кімнати, готувала сніданок, мила посуд і прала. Коли господиня наказала покрити мені лаком паркет у всіх кімнатах, сталося запаморочення. Мені здавалося, що червоні висипання на шкірі, які з’явилися і те, що я почала втрачати вагу з часом пройде, але так тільки здавалося. І всякий раз, коли я використовувала миючі засоби, у мене починався кашель. Я попросила господиню видати мені розрахунок, вона ж відповіла, що через мій передчасний від’їзд із заробітку відніме частину грошей. Повернувшись в Україну я кілька місяців пролежала в лікарні та витратили на ліки майже половину заробленого. Я не можу до сьогодні користуватися миючими засобами через стан здоров’я.» Практичний досвід роботи із запобігання торгівлі людьми та безпосереднє спілкування з особами, які бажають їхати працювати за кордон та з тими, хто повернулися звідти, свідчить, що велику негативну роль поширення злочину торгівлі людьми в Україні відіграє погана обізнаність українських громадян щодо можливостей працевлаштування та перебування за кордоном, про наслідки нелегального працевлаштування. Цю групу чинників можна назвати інформаційними. За даними опитування найбільш пріоритетними країнами щодо виїзду за кордон є Німеччина, США, Італія, Португалія. Також можна до них віднести Росію, Іспанію, Швейцарію, Швецію та Францію. Але водночас це країни, в яких практично неможливо українським громадянам знайти легальну роботу. Як бачимо, бажання людей формується не на основі повних знань про можливості та умови праці за кордоном, а більше під впливом хибних уявлень і бажань потрапити до розвинених та заможних країни. В той же час ситуація з країнами вивозу українських громадян про які можна говорити на основі дослідів експертів та інтерв’ювання громадян зовсім інша. Торгівля людьми орієнтована на країни, які знаходяться зовсім близько до певних регіонів України: АР Крим – до Туреччини, Об’єднаних Арабських Еміратів, Ізраїлю, Португалії, Македонії, Сирії, з Донецької, Луганської, Харківської областей можна від’їхати до Росії, Сербії, Туреччини і Лівану, Македонії та Ізраїлю, із Тернопільської області відповідно до Італії, Португалії, Іспанії, із Закарпатської – до Польщі, Угорщини, Чехії, Румунії. Інтенсивно здійснювалася навіть доставка українських громадян у регіони воєнних конфліктів Угорщини. Психологічні та соціальні проблеми виникають у людей внаслідок того, що вони опиняються в країнах із законами і традиціями зовсім не знайомими. Важливим чинником, який сформувався та виявився на початку ХХІ ст. – це наявність соціальної мережі за кордоном. За даними дослідження Міжнародної організації праці, у більшості мігрантів, як благополучних, так і жертв торгівлі людьми за кордоном працює хтось із родичів чи близьких друзів, що сприяє поінформованості про працевлаштування та заробітку в іншій державі. Найбільше ризикують стати потерпілими від торгівлі людьми ті, хто виїжджає в далеке зарубіжжя з метою нелегального працевлаштування через посередника, який бере на себе фінансування поїздки, оформлення, візи, закордонного паспорта, придбання квитків тощо. Ці грошові витрати є додатковим мотивуючим фактором, який не дозволяє людям відмовитися від поїздки у випадку виявлення сумнівів. Це згодом стає причиною того, що мігранти не можуть добровільно лишити роботу, адже повинні повернути борги. Вагомими є психологічні чинники: кризовий стан. Тож вибір завжди є, і йти на ризик чи ні залежить тільки від вас. 04.02.2010 Директор транзитно-реінтеграційного центру для потерпілих від торгівлі людьми, член правління громадської організації «Успішна жінка» – Литвиненко Анжела Вікторівна стала хоча вже й не новим, але завжди бажаним гостем програми, яка має на меті подолати таке явище як торгівля людьми. За рік виходу в ефір передачі «Акценти. Рабство як воно є» слухачі мали змогу не тільки дізнатися про проблему рабства і застрахувати своє життя на майбутнє, а й отримати, у разі необхідності, допомогу громадянських організацій, органів міліції, прокуратури, юридичну, психологічну та медичну допомогу, допомогу у працевлаштуванні та тимчасове житло. Свідомість громадян щодо проблем сьогодення поглиблюється і за підтримкою друкованого слова. Великим корком на шляху подолання торгівлі людьми стала їх обізнаність і зацікавленість, викорінення певних міфів, які не так давно панували у суспільстві. За сприяння організації «Успішна жінка» зараз стартує проект «Судовий моніторинг громадських засідань», який відбувається під час розгляду судових справ щодо торгівлі людьми в Херсонській області. Даний проект підтримує американська асоціація юристів ініціативи з верховенства права. Передумовою виникнення проекту став той факт, що Україна є не тільки постачальницею людської продукції, а й однією з найбільш корумпованих у органах правосуддя. Незвжаючи на те, що наша країна однією з перших у Європі закріпила поняття «торгівля людьми» на законодавчому рівні, проблема торгівлі набирає нових обертів. Змінюються схеми вербування і торгівлі людьми, удосконалюються фірми, які цим займаються. У штаті таких організацій працюють висококваліфіковані юристи та психологи. Проект «Судовий моніторинг громадських засідань» вже діє три місяці, але розрахований на півроку. За цей час була розроблена методика проекту, анкети; за перший місяць цього року було розпочато анкетування. Метою даного проекту є подолання тих недоліків судової системи, які наразі присутні і заважають як розгляду справ, так і покаранню винних. Висновки ж проекту оприлюдняться по закінченню на прес-конференції, куди будуть запрошені представники ЗМІ; будуть надруковані рекомендації та методичні поради, які сприятимуть удосконаленню судової системи та з якими зможуть ознайомитися всі охочі. Проблема торгівлі людьми набула значних масштабів не тільки через свою прибутковість (прибутки з людського товару сягають рівня прибутків з торгівля зброєю та наркотиками) і ареал розповсюдження, а й через упереджене ставлення людей до жертв торгівлі, мовляв, кожен знав на що йшов, то й заробив, що мав! «Приклади з нового проекту наводити зарано: деякі рішенні суду ще не винесені, деякі підлягають оскарженню, однак за час реалізації проекту ми стали свідками прикрих подій, коли потерпіла сторона змінювала свої свідчення чи відмовлялася свідчити. Звісно, що людина, яка потрапила в пастку, яка повернулася з заробітків не тільки без грошей, але й без здоров’я бажає отримати моральну та матеріальну компенсацію. Організації ж як втрачають «цінного працівника» бажають будь що повернути його собі, то і йдуть на хабарництво жертві, а то і органам правосуддя. Друге, звісно подолати неважко, адже апеляція легко зможе довести провину, щодо першого ж, то сама людина повинна розуміти, що ситуація, коли винні перебувають на вол без покарання, загрожує їх рідним та близьким, які аж ні як не застраховані від потрапляння до рабства.» 11.02.2010 „Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.” / ст.1 Загальна Декларація прав людини/ Так склалося, що боротьба з торгівлею людьми у нашій державі є надзвичайно актуальною і потребує нагальних рішень. Адже з 1991 року жертвами цього злочину стало понад 100 тисяч громадян України. Більшість з них було викрадено для примусової праці за кордоном. І вже багато років правоохоронні органи спільно із громадськими організаціями намагаються знайти шляхи вирішення цієї безперечно невідкладної проблеми. На Херсонщині однією з таких організацій є „Успішна жінка”, юрист громадської приймальні якої Людмила Іванівна Курганова, стала на цьому тижні гостем програми „Акценти”. Пані Курганова є одним із небагатьох фахівців, які у нашому регіоні займаються захистом прав людей, що потрапили до рук работоргівців. Відповідно, приймає активну участь у Державній програмі по боротьбі з торгівлею людьми 2007-2010 р.р., про яку вона й розповіла слухачам. Безумовно, майже за 3 роки, державою разом з різноманітними об’єднаннями громадян, проведені численні заходи. Але не зважаючи на це, питання торгівлі людьми та боротьби з нею й досі залишається невирішеним – українців і досі викрадають. Такий «товар» потрібен у сферах порно-індустрії, для трансплантації тканин та органів. Злочинці користуються з надзвичайної довірливості та необізнаності у своїх власних правах наших громадян, їх бажанням забезпечити достойний рівень життя своїм сім’ям, обманом та шантажем змушуючи їх підписувати незрозумілі їм договори. Така ситуація, вимагає значної консолідації зусиль та сумісної праці, в першу чергу, центральних та місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Потрібна також допомога та тісна співпраця з міжнародними, та місцевими громадськими організаціями. Програма має на меті створення всіх можливих умов для протидії торгівлі «людським товаром», підвищення ефективності роботи з виявлення таких злочинів та, звичайно, тих нелюдів, що їх вчиняють. Важливим питанням, є забезпечення реабілітації постраждалих та адаптації до нормального звичайного життя після тих жахливих пригод, що із ними трапились. Зрозуміло, що такі моменти життя дуже важко забуваються і залишають тяжкі психологічні травми. Допомога має надаватися також у професійному навчанні та працевлаштуванні постраждалої людини. Крім того програма покликана проводити роз’яснювальні роботи за допомогою ЗМІ з громадянами країни для уникнення подальшого зростання кількості жертв. З багатьма із цих пунктів державної „доктрини” протидії торгівлі людьми на досить високому рівні справляється громадська організація «Успішна жінка». Основний напрям діяльності організації – допомога потерпілим від торгівлі людьми, їх соціальний захист, надання медичної, юридичної допомоги. Також є власний реінтеграційний центр. Черговий телефон організації – 42-35-66. За цим номером чекають дзвінків від кожного, хто потребує нагальної допомоги. У цьому році очікуються значні зрушення у вирішенні проблеми. Планується вдосконалити діяльність центрів реабілітації для постраждалих на державному рівні, тобто кошти на допомогу будуть виділятись не громадськими організаціями, а державою. Чекають також розробки механізмів психологічно-соціальної реабілітації постраждалих дітей, та співробітництва з громадськими та міжнародними організаціями та фондами, що провадять свою діяльність в цьому ж напрямку. Сьогодні, у зв’язку із кризою, є багато бажаючих працевлаштуватися за кордоном. І з’явилась велика кількість фірм, що пропонують свою допомогу. Проте не всі ті, хто так старанно нав’язує свою допомогу, мають чесні наміри. Частіше за все після отримання домовленої суми від потенційного заробітчанина, фірма загадковим чином зникає. В кращому випадку „клієнт” втрачає лише значну суму власних коштів. У гіршому ж - можна потрапити до рук торгівців людьми. Аби уникнути страшного ризику людині достатньо лише перевірити наявність у такої фірми ліцензії на провадження саме діяльності у сфері надання послуг з працевлаштування. Якщо ж навіть після пред’явлення підприємством бажаного документа виникають підозри у його справжності, це можна перевірити, зателефонувавши на черговий номер міністерства праці і соціальної політики в Києві. «Не соромтесь звертатись до юристів! Вам вручають договір, візьміть його та віднесіть юристу, де вам доступною мовою пояснять положення договору. Тому що люди непоінформовані не розуміють, про що читають, але все ж підписують. Це ваша безпека – не беріть на себе відповідальність підписувати документи, які ви не розумієте» - насамкінець застерігає Людмила Іванівна. 18.02.2010 Використовуючи нинішню важку кризову ситуацію у світі та бажання громадян заробити кошти за кордоном, з’явилося багато «бізнесменів» - работоргівців, охочих нажитися на людській довірливості та необізнаності. Дуже часто їх жертвами стають саме мігранти, що намагаючись виправити свою фінансову ситуацію наважились перетнути державний кордон у пошуках гідного заробітку. Звичайно ж, потрапляння до рук торгівця замість працедавця має важкі наслідки для того, хто сподівався віднайти краще майбутнє… Цього тижня темою програми стало розкриття цих наслідків, а також діяльність Міжнародної організації з міграції, її ролі та повноваження у боротьбі з торгівлею людьми. Безперечно, відчуття, що пережили жертви злочину, не проходять без наслідків. Перш за все суттєвими проблемами постраждалих стають психосоматичні реакції (тілесні реакції на конфліктні переживання), головні болі, болі у шиї, у спині, шлункові болі, тремтіння та потовиділення, часте серцебиття, проблеми зі сном, пригнічення імунної системи тощо. Людину переслідують почуття безнадії, відчаю, думки про самогубство або нанесення собі шкоди. Можуть також траплятися вибухи гніву, переживання минулих випадків або ж навпаки, проблеми з пам’яттю, самоізоляція, замкненість, недовіра. Людина «відрізає» себе від родини та громади, не здатна підтримувати зв’язки із суспільством. І тому потребує суттєвої допомоги психологів та медиків. Торгівля людьми є проявом злочинної діяльності, що вимагає переслідування законом. Ніщо не повинно стояти на заваді правоохоронним органам у вирішенні проблеми боротьби з работоргівлею. Але при цьому мають враховуватись права та почуття постраждалої особи. Потрібно розуміти, що вона має право отримувати повну інформацію про свою юридичну ситуацію чи будь-які судові дії, до яких вдаються від її імені. Всі ж стадії надання юридичної допомоги людині мають бути належним чином задокументовані, оскільки цей матеріал може знадобитись судовим органам чи самому постраждалому. Документувати треба також фізичний та психічний стан потерпілого. Проте тут є важливий етичний принцип – отримані дані є конфіденційними, і не можуть бути використаними без його згоди. Велику увагу проблемі торгівлі людьми приділяє Міжнародна організація з міграції (МОМ), партнерами якої є більш ніж 70 громадських та релігійних організацій. МОМ також тісно співпрацює з органами влади України, зокрема Міністерством внутрішніх справ та Міністерством з питань сім’ї, молоді та спорту. Організація відповідає за психічний, соціальний та фізичний добробут мігрантів, що потрапляють у її розпорядження. Це чи не єдина міжурядова організація, що працює з «біженцями» на усіх стадіях міграційного процесу, тож має повне уявлення про цей складний захід, і в змозі координувати процес переміщення людини на будь-якому етапі. Програма протидії торгівлі людьми в Україні Міжнародної організації з міграції розпочала свою роботу в 1998 році. І протягом років своєї діяльності посприяла позитивним змінам на багатьох рівнях, результатом яких стали відповідні політичні зміни та реінтеграція потерпілих. За час свого існування МОМ було надано допомогу більш ніж 4 000 постраждалих осіб. Одним із завдань програми є також звернення увагу на здоров’я постраждалих в цілому і психічного здоров’я зокрема, а також розповсюдження кращого розуміння зв’язку між проблемами здоров’я та работоргівлею. Інформаційні кампанії включають в себе соціальну рекламу за участю зірок музики, телефонні гарячі лінії, освітні програми для молоді та тренінги для журналістів. Цілями Міжнародної організації з міграції у боротьбі з торгівлею людьми є насамперед хоча б зменшення масовості торгівлі людьми та захист прав мігрантів, які стали жертвами ділків. В тому числі психологічне консультування та медична допомога. Діяльність організації за останні 3 роки значно пожвавилась. Продовжується робота з найбільш уразливими групами – жінками та дітьми, але тепер допомога надається і постраждалим від торгівлі людьми чоловікам. Також разом із партнерськими неурядовими організаціями опікується шістьма притулками для потерпілих у регіонах. Виконання проектів програми проходить у всіх регіонах світу і відповідає потребам урядів у попередженні проблем торгівлі людьми. МОМ було також розроблено підручник по цій важливій темі, в якому висвітлюються управління притулками, принципи охорони безпеки та здоров’я, методика та принципи проведення інтерв’ю з постраждалими. Але хоча експерти відмічають значні зрушення у боротьбі з торгівлею людьми, проблема все ж потребує подальшої серйозної роботи та значної уваги з боку кожної держави та небайдужих осіб. Підготувала Оксана Ніскінич- Степанська 25.02.2010 Торгівля людьми – глобальна проблема людства, що особливо загострилася в наш непростий час світової економічної кризи. Не дивлячись на те, скільки вже було зроблено для вирішення цієї проблеми, питання протидії та боротьби із работоргівлею все ще потребує вивчення та дослідження, щоб можна було більш ефективно направити діяльність державних структур і неурядових організацій на боротьбу із злочинами такого характеру. На превеликий жаль, і Україна входить до числа країн, що мають пряме відношення до цього брудного «бізнесу» - наших жінок продають до Росії, Польщі, Туреччини, Об'єднаних Арабських Еміратів, Італії. Саме через Україну до Європи вивозять дівчат із країн Центральної Азії, таких, як Узбекистан та Киргизстан. Хоча і немає достовірної статистики, Україна також може бути країною призначення для жителів колишніх радянських республік. У наш інтернаціональний час багато українців отримують пропозиції навчатися чи працювати за кордоном. Проте більшість із них на радощах від такої «заманливої» пропозиції забувають, що міграція у будь-якому випадку пов’язана із великим ризиком опинитися в руках работоргівців. А між тим, навіть до пропозицій працевлаштування за кордоном від знайомої Вам людини слід ставитись дуже обережно. Найкраще за допомогою у пошуку заробітку за межами держави звертатися до спеціальних агенцій. Існує багато вимог, яким повинні відповідати агенції з працевлаштування. Перш за все вони повинні мати ліцензію Міністерства праці та соціальної політики України. Оголошення щодо роботи повинно містити номер такої ліцензії, повну юридичну назву агентства, адресу, а також номери телефонів офісу. Цією інформацією корисно скористатися, щоб перевірити достовірність пропозиції заробітку в обласних центрах працевлаштування та у державному центрі зайнятості. У разі виїзду на роботу за кордон необхідно підписати з роботодавцем відповідний контракт. Читати його потрібно уважно, нехтувати не слід і примітками, що написані дрібним шрифтом. Треба бути абсолютно впевненими, що розумієте усі положення контракту. Крім того, навіть якщо Ви гадаєте, що все прозоро і зрозуміло, все ж таки бажано звернутися до юриста, який роз’яснить усі пункти договору та попередить у разі небезпеки. Так Ви зможете бути певні, що значною мірою захистилися від шахраїв. У контракті чітко має бути вказано країну призначення, роботодавця, вид та умови оплати роботи, умови праці і проживання, тривалість перебування за кордоном. Не завадить також звернутись до посольства країни передбачуваного призначення і отримати адекватну та свіжу інформацію стосовно працевлаштування у її межах та міграційні формальності. Людині, що зібралась виїздити за кордон, необхідно залишити рідним детальну інформацію, що стосується поїздки. Потрібно залишити копію закордонного паспорта, візи та контракту, свою фотографію, зроблену нещодавно, адресу та номер телефону помешкання, в якому планується проживати, прізвище, ім’я та по-батькові, адресу, номер телефону закордонного роботодавця, адреси та номери телефонів контактних осіб за кордоном, адресу та номер телефону посольства України в країні перебування. Тобто будь-яку інформацію, яку можна буде використати у разі небезпеки життю заробітчанина. Після прибуття до країни необхідно зареєструватися у посольстві або консульстві нашої держави. Не варто забувати, що паспорт потрібно мати завжди при собі і ні в якому разі за будь-яких обставин не довіряти його іншій особі. Ніхто не має права вилучити його у Вас. Пам’ятати також слід про те, що для працевлаштування за кордоном обов’язково мати саме робочу (!) візу. Тож якщо Вам пропонують заробити за гостьовою чи, наприклад, туристичною візою – знайте, перед Вами шахраї. У разі проблеми чи небезпеки, що виникли під час перебування за кордоном, можна звернутись до консульства або посольства України. При цьому треба вказати, яка саме проблема виникла, а також надати детальну інформацію про себе. Зустрічі із консулом України потрібно вимагати також і у випадку затримання чи будь-якого обмеження волі. Варто знати, що небезпеку криє в собі не лише виїзд за кордон із метою працевлаштування. Наприклад, плануючи шлюб із іноземцем, Ви повинні мати якомога повнішу інформацію про майбутнього чоловіка – чи має він роботу, чи був одружений, де проживає та чи має прописку та ін.. Зустрітись із нареченим краще не на нейтральній території, а в Україні, інакше є шанс залишитись беззахисними поряд із злочинцем. Поцікавитись слід про шлюбне законодавство у його країні, законами, що стосуються сім’ї. Переконатися необхідно і в тому, що шлюб, зареєстрований в Україні, буде дійсний на батьківщині чоловіка і навпаки. В будь-якому разі це не стане великою проблемою – при необхідності свідоцтво про шлюб можна затвердити у нотаріуса, Міністерстві юстиції чи Міністерстві закордонних справ України. Покидаючи країну необхідно залишити родичам або друзям будь-яку інформацію, що дасть змогу зв’язатися та знайти Вас. Не завадить залишити копію закордонного паспорта нареченого близьким та друзям, разом із адресою та номером телефону, а також регулярно телефонувати додому. Цими нехитрими діями Ви вбережете свої нерви, а також забезпечите спокій за Ваше життя друзям та родичам. Попередні матеріали |